Кожен з нас хоче жити в гарному будинку або відвідувати комфортні супермаркети, але ніхто не замислюється над тим, хто саме виконує основну роботу з візуалу. Спеціальність «дизайнер інтер’єру» особливо потрібна в сучасному суспільстві, оскільки допомагає втілити найнеймовірніші бажання замовника в реальність дизайнер будинків.
Дизайнер інтер’єру: що робить, скільки заробляє та як їм стати?
Дизайн ресторану інтер’єрів – професія, яка сьогодні на слуху у всіх. Але не кожен розуміє, хто це і чим займається представник цієї сфери. Цілком дарма, тому що без дизайнера інтер’єрів не вдалося б створити сучасний дизайн будинку чи квартири.
Дизайнер інтер’єру – це спеціаліст, який здатний з будь-якого приміщення (комерційного чи житлового) зробити комфортний простір, що виглядає привабливо та оригінально. Проте гарний візуал є лише частиною справи.
Людина постійно перебуває у якихось приміщеннях: це можуть бути як житлові, так і комерційні – квартири, офіси, магазини, супермаркети, спортивні зали тощо. Щоб викликати у людей якісь емоції (наприклад, легкість, радість), над цим працюють дизайнери інтер’єру ремонт будинку під ключ.
Що робить дизайнер інтер’єру – він продумує повноцінну концепцію кімнат, їхнє планування, а також поділ на зони. Додатково фахівець підбирає меблі, колірну гаму, декоративні елементи, думає над тим, як встановити освітлювальну систему і вентиляцію.
Нерідко представники професії займаються і масштабними бізнес-ідеями. Наприклад, власник ресторану звертається до послуг дизайнера інтер’єру, щоб знайти кардинально нову концепцію та залучити клієнтів.
Якщо мова йде про оформлення житлового будинку чи квартири, то дизайнер з інтер’єру має повністю почути побажання замовника сучасний ремонт під ключ. 
Основне завдання полягає у реалізації вимог клієнта та втіленні комфортних умов для життя. Крім того, дуже важливо вкластися до бюджету.
Що робить дизайнер інтер’єрів: етапи роботи
Після того, як ви зрозуміли хто такий дизайн інтер’єру, варто розібратися в особливостях його роботи. Незалежно від напряму та складності замовлення, весь процес ділиться на етапи. Пропустити будь-який із них – зіпсувати остаточний результат.
Ведення переговорів – інтер’єрний дизайнер так чи інакше має повноцінно познайомитись з клієнтом та з’ясувати всі деталі майбутнього проекту. Для цього можна зустрітися в офісі або в більш невимушеній обстановці, наприклад, у ресторані за обідом. Під час першої зустрічі необхідно дізнатися про всі нюанси проекту, а в наступні – зробити виміри та фотографії, провести детальний аналіз усіх інженерних мереж. 
На основі переговорів дизайнер інтер’єру прописує бриф, який лежатиме в основі створення ескізу.
Підготовка планувального рішення – після того, як клієнт переглянув початковий ескіз, створений дизайнером, він вносить правки. Тільки після корективів, на які вказав власник, фахівець приступає до креслення на папері та макету у 3D-візуалізації. Для інтер’єрного дизайну застосовують різні програми, наприклад, 3ds Max, Adobe Photoshop, SketchUp або ArchiCAD і т.д. На другому етапі вже можна приблизно оцінити терміни виконання всіх маніпуляцій, вартість проекту (зразкову), а також скласти кошторис.
Презентація остаточного проекту – дизайн інтер’єру – це важка праця, а замовник іноді кардинально змінює думку на будь-якому етапі роботи. Тут передбачається демонстрація фінального результату проекту у всіх деталях та нюансах.
Підготовка робочої документації – хто такий дизайнер інтер’єру – фахівець, який веде документацію. Він обов’язково повинен передати замовнику документи з плануванням та зонуванням приміщення, розташуванням перегородок, електрики, сантехніки (на основі СНіП), вказати розміри плитки на стіни, покриття для підлоги, шпалер та інших деталей. Якщо замовник вирішив самостійно контролювати процес, то повноваження дизайнера інтер’єру завершуються.
Якщо за інтер’єрний дизайн відповідає професіонал, він регулярно має здійснювати огляд, а самі фахівці між собою називають це авторським наглядом. Дизайнер комунікуватиме з будівельниками, тому важливо грамотно та зрозуміло донести свою ідею та пояснити бачення результату.
У тому випадку, якщо при оформленні не вистачатиме якихось матеріалів, дизайнер інтер’єру повинен швидко підібрати нові або замінити на ідентичні.
Де вчитись на дизайнера інтер’єру?
У світі можна знайти безліч університетів, які допомагають здобути професію «дизайнер інтер’єру» і зробити його своїм основним заробітком та справою життя. Розглянемо детальніше українські університети:
- Національний університет “Києво-Могилянська академія”;
- Національний університет “Львівська політехніка”;
- Харківський національний університет мистецтв та дизайну;
- Харківська національна академія дизайну та мистецтв;
- Національний університет “Київська політехніка”;
- Одеський національний політехнічний університет;
- Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури;
- Київський національний університет будівництва та архітектури тощо.
Не менш популярним варіантом виступають курси дизайну, які багато хто вважає повноцінною заміною навчання у ВНЗ. Щоб визначитися, варто розуміти переваги та недоліки.
До переваг курсів з дизайну інтер’єру слід віднести:
- короткий період навчання;
- максимальна зосередженість;
- гнучкість;
- покращення навичок.
Але варто пам’ятати про недоліки, які мають курси. Серед них:
- немає диплома після закінчення – курси не вважаються джерелом вищої освіти, саме тому після їхнього завершення покладається максимум сертифікат;
- обмеженість освіти – на курсах можна здобути трохи теоретичних знань, чого недостатньо для багатьох спеціальностей;
- обмеженість можливостей – якщо ваша основна мета у глибокому вивченні теоретичних аспектів спрямування чи в академічних дослідженнях, курсів явно не вистачить;
- самостійність – передбачається надання винятково теоретичних знань.
Проте є ситуації, коли записатися на курси – цього вже цілком достатньо. Наприклад, бажання вдосконалити навички в тому чи іншому напрямку, оскільки дизайн інтер’єру – це постійна праця та навчання, або бажання навчитися користуватися різними програмами (наприклад, SketchUp).
Але ті, хто планує професійно займатися інтер’єрним дизайном, планує розвиватися та розробляти нові методи, а також тим, хто хоче викладати основи цієї галузі, треба здобувати вищу освіту в університеті.
Ті, хто вже працюють у цій професії, стверджують, що навіть після навчання в інституті не варто зупинятися: ідеальним рішенням буде регулярне проходження курсів.
Якими навичками повинен мати дизайнер інтер’єру?
Зрозуміти, що таке дизайн інтер’єру неможливо без теоретичної бази. Саме тому, як було сказано раніше, дизайнер повинен навчитися та постійно поповнювати власні знання та навички.
Крім освоєння теоретичної бази дизайнер інтер’єру також має:
- вміти працювати з кресленнями та знати всі нюанси цього процесу;
- розбиратися та орієнтуватися у правових актах, що стосуються перепланування приміщення (часта справа у ремонті);
- знати, як грамотно створити проектний план приміщення;
- орієнтуватися в особливостях будівельних матеріалів, щоб підібрати під той чи інший варіант, а також зуміти замінити його у разі чого;
- чітко розбиратися в стилях інтер’єру та особливостях колористики;
- мати абстрактне мислення;
- вміти професійно працювати із освітлювальними системами.
Не менш важливим вважається вміння користуватись програмами.
AutoCAD і Archicad – за допомогою дизайнер інтер’єру буде створити найскладніші креслення проекту, опрацювати технічні деталі, а також підготувати всю необхідну документацію для замовника.
Remplanner, Planer 5D, Sweet Home 3D для проектування приміщення. Ці програми допомагають «приміряти» колірну гаму, елементи декору, оформлення тощо.
3ds Max, Adobe Photoshop, CorelDRAW, SketchUp – легко малювати деталі проекту, збирати колажі.
Навіть при значній теоретичній базі дизайнер інтер’єру не зможе виконувати сучасні проекти, оскільки саме сучасне програмне забезпечення дозволяє продемонструвати клієнту цей очікуваний результат.
Чим займається дизайнер інтер’єру: переваги та недоліки професії?
Перш ніж намагатись критикувати професію, треба зрозуміти, як важко стати дизайнером інтер’єру. Ця професія має як переваги, так і недоліки, які майбутні фахівці мають враховувати (особливо молоді люди у процесі вибору професії).
Плюси професії цілком очікувані та зрозумілі:
- дизайнер не прив’язаний до місця, може працювати як в офісі, так і вдома;
- творча професія, що дає великий поштовх до самореалізації;
- відмінна основа для старту «своєї» справи;
- висока зарплата;
- професія, яка приносить користь.
Серед недоліків – конкуренція, інколи ж і зовсім самостійний пошук потенційних клієнтів. Також спеціальність вимагає постійного навчання новим трендам або напрямкам, чітких дотримання термінів виконання заходів (незважаючи на те, які події відбуваються в житті у дизайнера інтер’єру), а оцінка роботи часто буває суб’єктивною.
Де працює та скільки заробляє дизайнер інтер’єру?
Звичайно, ставати дизайнером інтер’єру потрібно не через гроші, але зарплата відіграє велику роль. Вартість послуг необхідно розглянути докладніше.
Новачок без досвіду (відразу після університету) може розраховувати на посаду помічника дизайнера інтер’єру. Зарплата фахівців-початківців коливається в межах декількох сотень доларів. Багато компаній із задоволенням беруть вчорашніх студентів на роботу та навчають їх усім особливостям на практиці. Саме так і виростають професіонали.
Інтер’єрний дизайнер з досвідом від одного до трьох років вважається вже більш досвідченим, тому його ставка вища на 300-400 доларів. У деяких ситуаціях важливий не час діяльності, а кількість реалізованих проектів.
Досвідчений дизайнер інтер’єрів, який співпрацює з компанією, отримує відсоток від кожного виконаного кейсу. Найчастіше це від 25% до 35% від вартості. Прибутковість професіонала безпосередньо обумовлюється фірмою, де він працює, а також складністю проекту.
В середньому, зарплата досвідченого співробітника коливається в діапазоні від 1000 до 3000 доларів на місяць, оскільки сучасний дизайнер інтер’єру працює дуже продуктивно.
Архітектор, дизайнер та декоратор інтер’єру: у чому різниця?
Хоча багато хто вважає ці професії однаковими, вони відрізняються одна від одної.
Архітектори працюють над формою та простором, створюючи їх або замінюючи ті, що вже існують. Будь-який фахівець вміє розмірковувати масштабно, що не завжди виходить у дизайнера чи декоратора. Як тільки архітектор приходить на об’єкт, він одразу бачить, що потрібно поміняти, забрати або перебудувати. На колір чи фактурність представник цієї професії особливо звертає увагу.
Дизайнер інтер’єру вміє працювати з колористикою та фактурами. Досвідчений інтер’єрний дизайнер вміє орієнтуватися в обробних матеріалах, а при відвідуванні об’єкта він змінює обстановку. Колірні гами дозволяють візуально зменшити або, навпаки, збільшити простір, підняти його, що робить дизайнер інтер’єру в кожному проекті.
Декоратор ніяк не змінює простір, але чітко розуміє, як саме виставити освітлення, щоб покращити загальний антураж. Саме він робить інтер’єр досконалим та завершеним.
Де дизайнер інтер’єру може працювати?
Питання щодо того, де працюють дизайнери інтер’єру, хвилює кожного, хто цікавиться цим напрямком.
Найчастіше дизайнери інтер’єру влаштовуються в компанії, що надають відповідні послуги. Це можуть бути меблеві фабрики або фірми, архітектурні магазини та компанії у дизайн-студіях.
Ті, хто вже має достатньо досвіду, часто розпочинають індивідуальну діяльність дизайнера інтер’єру.
Скільки часу потрібно на те, щоб стати дизайнером інтер’єру?
Коли йдеться про нову професію, неможливо опанувати її за один місяць і навіть за один рік. Щонайменше тому, що професія постійно вдосконалюється, з’являються нові напрямки.
Якщо йдеться про вищу освіту, яку здобувають в університетах, тривалість навчання становить 5-6 років у середньому. Після цього буде потрібно ще один рік, щоб навчитися застосовувати отримані знання на практиці.
Можна і самостійно постаратися розібратися у професії, але навіть безліч курсів не допоможе повноцінно зрозуміти всі нюанси інтер’єрного дизайну.
Найпростіший варіант, що дозволяє стати дизайнером інтер’єру, – курси з дизайну. Там теорія подається дозовано та структуровано, обов’язково передбачаються практичні заняття. Але варто пам’ятати, що багато компаній не сприймають курси як головне джерело знань.
